Знайомтеся й любіть їх: вони - роз-до-будь-ки! Маленькі чоловічки живуть у домах людинів і роздобувають те, без чого людинам цілком добре, але без чого роздобудьки не можуть вижити. Принаймні так від людинів є користь: вони створюють умови для життя роздобудьків. Але познайомимося. Тато Под, мама Хомілі й донька Аріетті жили в маєтку Стаддінгтон у Бердфордширі, а в Аріетті в різний час одіссеї сім'ї роздобудьків були друзі-людини. Власне, від людинів усі неприємності (це ж людини! чого від них можна ще чекати?..), наприклад, родину Аріетті безсовісно викурили з їх домівки під дзиґарем. І далі почалися пригоди Дзиґарів: утративши дім, вони намагатимуться жити і в полі в загубленому черевику, і пливтимуть річкою в імпровізованому човні, і, щоб утекти від корисливої парочки людинів, полетять на повітряній кулі!
А ще наші роздобудьки заприятелюють з вільним роздобудьком Спіллером (він вільний, бо живе сам і живе не в домі людинів!), який не раз і не двічі стане їм у пригоді, дадуть драпака з гачка Сліпого Ока, поживуть у ляльковому містечку, познайомляться з не небезпечними людинами, погостюють у Клавесинів (ще одна роздобудькова родина :) і зрештою продовжать шукати новий дім Роздобудьки - це моє книжкове щастя ❤ Дуже не набридливо Мері Нортон наштовхнула мене на кілька думок. По-перше, це страшно - утратити дім. По-друге, людина - нескінченно прекрасне створіння, яке здатне на нескінченно жахливе (наприклад, які промовисті імена - містер Злобстон і містер Добринсон). По-третє, родинні зв'язки - це, звісно, добре, але, здається, справжня дружба здатна на значно більше див і дивовиж. По-четверте, не варто боятися людинів. По-п'яте, по-четверте не значить, що не треба бути насторожі з цими ж людинами. По-шосте, не можна опускати руки, якщо не все ще втрачено! По-сьоме, роздобудьки просто класні!.. 😻 Український читач пенталогії Мері Нортон має радіти на повну. Бо це круті ілюстрації Валерія Харченка (маю теорію: у кожній наступній частині "Роздобудьків" малюнки стають ще кращими 😃). Бо це смачнющий переклад Тетяни Вакуленко ...а ще - ці форзаци, ці ляссе!.. І мені трохи сумно: уже вийшла 5 книга, остання.
А ще наші роздобудьки заприятелюють з вільним роздобудьком Спіллером (він вільний, бо живе сам і живе не в домі людинів!), який не раз і не двічі стане їм у пригоді, дадуть драпака з гачка Сліпого Ока, поживуть у ляльковому містечку, познайомляться з не небезпечними людинами, погостюють у Клавесинів (ще одна роздобудькова родина :) і зрештою продовжать шукати новий дім Роздобудьки - це моє книжкове щастя ❤ Дуже не набридливо Мері Нортон наштовхнула мене на кілька думок. По-перше, це страшно - утратити дім. По-друге, людина - нескінченно прекрасне створіння, яке здатне на нескінченно жахливе (наприклад, які промовисті імена - містер Злобстон і містер Добринсон). По-третє, родинні зв'язки - це, звісно, добре, але, здається, справжня дружба здатна на значно більше див і дивовиж. По-четверте, не варто боятися людинів. По-п'яте, по-четверте не значить, що не треба бути насторожі з цими ж людинами. По-шосте, не можна опускати руки, якщо не все ще втрачено! По-сьоме, роздобудьки просто класні!.. 😻 Український читач пенталогії Мері Нортон має радіти на повну. Бо це круті ілюстрації Валерія Харченка (маю теорію: у кожній наступній частині "Роздобудьків" малюнки стають ще кращими 😃). Бо це смачнющий переклад Тетяни Вакуленко ...а ще - ці форзаци, ці ляссе!.. І мені трохи сумно: уже вийшла 5 книга, остання.
 |
 |
 |
"Роздобудьки"
Комментариев нет :
Отправить комментарий